Я жадаю грози і, мов чуда, її дожидаю,
Цю призвідницю змін, бунтівни́цю громоголо́су.
Поки рейки ногами витісують сонні трамваї,
Виривається плоттю з-під хмар заклеко́тчана про́синь.
Я не хочу більш я́сного неба, не хочу спо́кою,
Забирайтеся геть планування, прину́ки, сітки́!
Під мелодію пару, що рветься повітрям із мокко,
Хочу бачити бурю й робити усе навпаки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587838
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Юлія Кириленко