Жорсткий гітарний рок закляк у серці,
Занотував під рифами сумлінне існування.
Акорди заведуть до сАмої безодні,
Страшне майбутнє стане нескінченним .
Зачинять у труні і покладуть в могилу,
Меланхолічний дощ ітиме по загубленій землі.
Там,де існують одноступневі звучання,
У головах,що гірші за повсталих мертв'яків.
Ні,спакуватись і до Курта,
Людина,котра не хотіла з ними жить.
Бо мала інший дух породи,
Важке,але свавільне відчуття свободи.
Інтимність,вічнеє кохання...
Сміюсь такій бридоті прямо у лице.
Ілюзія дешевого театру,
Що викликає тільки блювотиння.
Тому не баріться і швидше кладіть,
Мене вже чекає бажання.
Бажання пограти із генієм справи,
А не дивитись на рабські страждання.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587832
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Богдан Костін