1

І  що  нового?  Справи  як  твої  скажи?  Можливо  й  краще,  що  не  була  твоя...  Можливо  краще,  що  доля  у  нас  не  одна...  Можливо  краще,  але  ти  скажи  ну  як  ти  там?  І  що  тепер  турбує?  Можливо  більше  вже  любиш  ніч?  А  може  без  мене  живеться  ну  хоть  трохи  легше?  А  знаєш  краще  не  кажи,  а  то  ще  не  настільки  сильна  я,  щоб  чути  знов  про  справи  твої...  Так,  мені  цікаво  дізнатись  ну  як  ти  там,  але  я  тільки  ночами  почала  спати...  Сигарета  другом  стала  мені  ти  знав?  Тепер  все  більше  мату  і  менше  на  Ви...  Не  вихована,  до  болі  не  правильна  і  головне  не  твоя...  Болить  інколи  мене  душа  до  тебе  хоче,  а  мені  приходиться  в  інший  провулок  ноги  нести,  під  домом  твоїм  я  ж  тепер  лишня  гостя...  Я  знаю  не  відповіш  ти  ні  на  одне  з  цих  питань,  але  я  так  давно  хотіла  спитати:  ти  серце  своє  зберіг?  Цинізму  маску  ще  не  скинув?  Чи  серце  так  ж  рівно  ритм  відбиває?  Чи  може  хоть  когось  ти  полюбив?  І  з  тобою  тепер  ночами  кохана?  
А  я  ну  ще  жива…  Нікого  поки  не  люблю,  але  це  ж  скоро  зміниться…  ну  можливо  не  дуже  скоро,  але  зміниться…  Збираю  себе  по  крупинкам  і  будую  щось  нове…  Можливо  буду  краща,  а  може  гірша…  Це  вже  час  покаже…  З  тобою  я  була  жива,  любила  сильно  і  не  шукала  більш  нічого…  Тепер…  Ну  що  тепер…  Тіло  живе,  душа  поламана  тебе  ще  не  забуто…  Ти  не  винний  я  знаю,  любов  ж  була  лише  моя…  А  ти  ж  нічого  не  обіцяв  і  явно  не  кохав…  Лишня,  просто  була  лишньою,  не  потрібною,  не  сильною,  не  щастям  просто  була  в  твоєму  житті  і  нічого  там  напевно  не  залишила…  Ну  ніби  все  розумію  і  ще  інколи  надіюсь  і  чекаю,  але  принаймі  уже  сплю  і  їсти  тепер  не  забуваю.  
Ти  мені  так  був  потрібний,  але  не  зійшлось,  не  буває  так  як  того  хочу  я...  Ти  знаєш  тебе  тепер  пробують  замінити,  а  дехто  новим  хоче  бути  у  житті...  Вони  ж  не  бачуть,  що  тільки  висохли  сльози  і  посмішка  ще  не  зявилась  на  лиці,  коли  на  землю  ніч  лягає...  Ти  там  головне  не  хворій  і  не  забувай  їсти...  Тебе  любила  так  ніби  вперше  і  на  все  життя  тепер  ж  вина  моя,  що  пробую  тебе  забути...  Ти  якщо  треба  дзвони  тебе  скоро  готова  бути  чути,  бо  скоріш  за  все  іншому  дозволю  мене  полюбити  і  полюблю  його...  Ну,  що  ж  ти  буть  там  щасливий  і  знаєш  я  вдячна  тобі,  за  те  що  зумів  життя  показати  правда  тільки  з  поганої  сторони...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587815
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: Олена Орелецька