Відгородились всі собі.
Від світу,від дітей,від долі,́́
і навіть в правій боротьбі
у всіх свої ідеї й волі.
Раніш межею звалось те,
що зараз муром називають,
в китайських стінах все цвіте,
а люди їх охороняють.
А як у транспорті цікаво,
там пасажири як в кіно,
оце вже дожилися,браво,
найкращий друг людей-вікно.
-Такі глибокі карі очі,
уста як мед,волосся жар,
та ніжні рученьки дівочі!
І в серці розгорівсь пожар.
До неї хтось хотів звернутись,
із пять хвилин щось торохтів,
та як в навушниках почути,
метал там замість почуттів.
Герої геймери стріляють,
ростуть паркани до небес,
і вуха звуком затикають,
пробачте,це тепер прогрес.
Бояться в очі вже дивитись,
або й забули вже мабуть,
а право людям городитись
комунікацією звуть.
Але в он-лайнах чи в лайнах
зав'язли всі по самі вуха,
розумні стали всі,аж страх,
і один одного не слуха.
Так чи обплутавшись сєтямі
ми стали ближче і рідніше?
Чи душі сдавлені сільцями
стають від злості все добріше?
Як зрозуміти чом блукають
по всім світам людські стада?
Чи спраглі істину шукають,
чи йдуть туди де є вода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587787
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.06.2015
автор: volodymyr