Давно вже я і мама, і бабуся,
Навчило дечому мене життя.
Та знову за порадую, матуся,
Звертаюся у снах до тебе я.
Стрічаєш усмішкою, тільки очі
Розлуки не ховають сум і біль.
Які ж завжди короткі зустріч-ночі,
Світанок заховає їхню тінь.
"Чому розгублена? Що сталось, доню?
Безсоння зачастило в гості знов?
Чом серце і душа сумлінням повні?
Все буде добре, бо жива любов.
Життєва мудрість, віра і терпіння,
Хіба це мало? Крил не опускай.
Гони від себе геть пусті сумління
І серце марно, донечко, не край".
Долонею торкнулася волосся
І лагідно за плечі обняла...
Чи правда так було, чи лиш здалося?
Тепер все буде добре, знала я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587670
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Радченко