А голосу у скошених травин
нема, є звук, як сохнуть у копицях,
потріскують й ламаються, як спиці
і не шепочуть: Де поділись ви?
Де ділися, коханці від весни?
А влітку море клопоту й немає
того надривного зело-розмаю,
що гірко травень травами наснив.
Коса січе під корінь з вен весну
і соки в землю йдуть, як волоцюги.
Колись коханці, наче ті злодюги
ховаються по різні боки сну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587618
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.06.2015
автор: Маріанна Вдовиковська