Не казала тобі, що люблю,
Не тримала міцно за плечі..
Тепер все у сльозах утоплю,
Повертайся, татку, кидай оті речі.
Лист за листом зрива із стіни.
Я чекаю зустрічі нашої знову..
Біля дому видніє гніздо. Ластівки,
Як і я, чекають твоєї розмови..
Не казала тобі, що люблю,
Не змогла обійняти щиріше..
І тепер я у долі ли́ше молю,
Щоб тебе повернула скоріше..
Мені страшно глянути в очі твої,
Хоча ''твої'' не бояться нічого..
Я пишаюсь, татусю, й пишалась всі дні
І тебе не віддам я нікому..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587369
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: Victoria Ulynets