Десь, на самісінькому дні,
Серед багна, болота гущі,
Де райські не буяли кущі,
І світу менш, ніж у вікні, -
Зернини сонцю не знайти,
Втопив свій серп у мулі Кронос.
Там, серед бруду, сяє лотос,
Як вічний символ чистоти.
Коли б не білосніжна суть,
Не помічали б морок люди,
Просвітлення самого Будди,
Пелюстки лотоса несуть.
Нехай Морфей вартує сни, -
Вогонь палає невгасимо...
Перлини мудрості незримо,
Народяться із глибини.
13.06.2015.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587295
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 14.06.2015
автор: Лина Лу