Як все давно було, іще недавно,
За руки взявшись, ми в життя пішли.
Долали шлях уперто і завзято,
От вже дивлюся - й внуки підросли.
Щебечуть дзвінко,тягнуть рученята,
А декотрі вже скоро,як і ми,
Злетять з гнізда і ніби ластівята
Полинуть в світ, розтануть між людьми.
Як лине час. І ми були ,,зелені,,
І молоді,гаряча грала кров.
Ми, мов актори, на життєвій сцені,
Творцем відведену,зіграли роль.
Були і друзі, і весела хата,
І дзвін бокалів, радісні пісні.
І смуток був, і за гріхи розплата.
Роки минули, ніби уві сні.
Не хочемо хворіти і старіти.
Що не кажи - душа все ж молода.
Радіймо, що здорові внуки й діти,
Налий по повній. Многії літа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587025
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Віктор Гала