Моя рідна, матусенько,
Пролітають роки,
Я до Вас, як до ластівки,
До гніздечка літав…
Скроні сріблом спорошені,
Відбуяли літа…
Та тепло святе мамине,
Все життя огорта…
Приспів:
Росяниться стежиночка,
Що лягла під поріг,
Де матуся в хустиночці,
Виглядає з доріг.
Страх бере серед ніченьки,
Тяжко жить в самоті,
Та матусині рученьки
Для нас завжди святі…
Лише Місяць і зороньки,
Що горять в вишині
І вечірні й ранковії
Гріють душу її.
На стежині до хатоньки,
Що лягла під поріг,
Виглядатиме матінка,
Діточок із доріг.
Приспів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586906
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.06.2015
автор: Віталій Назарук