Збираюся нарешті в путь
важкий, далекий, небезпечний,
туди, де побратими ждуть
і друг мій вірний, добрий, чесний.
Я місяць у відпустці був,
то вже друзяка зачекався.
Зам ним я теж журбу відчув,
він навіть уві сні ввижався.
Ми з ним на східнім рубежі
боронимо свою країну,
там, де стріляють "калаші"
і стогне поле від полину.
Вже майже рік воно зерна
не бачило, це – дике поле.
Його засіяла війна
лише осколками і болем.
Там навіть квіти польові –
волошки і червоні маки,
немов ховаються в траві
від кулеметної атаки.
Там кожний день, як цілий рік,
шість місяців – і сиві скроні,
та кожний з нас до цього звик.
Але, це краще, ніж в полоні
байдужості чекать зорі,
в страху рабами животіти,
хоча б якесь в календарі
шукати свято, щоб радіти.
Аякже, свято – це святе,
це привід в кут душі загнати
свідомість, совість, за пусте
з шампанським келих піднімати.
За місяць мирного життя
я зрозумів – війни немає,
нема ні в кого відчуття
біди, що ген за небокраєм...
Учора майже цілий день
жалівсь товариш-одногрупник
так красномовно, п'яний в пень,
на долю, на складний "трикутник",
що якось виник в час важкий.
Коханка-ляля і дружина
ведуть за "мачо" свій двобій.
Репетував, аж з рота піна,
про безгрошів'я, стан доріг,
що навкруги всі – поци-дурні,
що визнають лише батіг
і мають інтереси шкурні.
То нудно плакав, то сміявся,
до ночі правив теревені,
усе тицьнути намагався
мені сто гривень до кишені.
А, я?.. Я думав про своє,
(за місяць спілкувань – оскома),
що це життя вже не моє,
але назавтра буду вдома.
Там інший вимір, інший світ,
де дійсно є важка робота,
яку повинен Чоловік
виконувати зціпив рота,
де зійдуть з тебе сто потів,
коли ти паришся під "градом",
коли іде з усіх кутів
ворожа техніка парадом,
коли стрічаєш день новий
під небом, а відкривши очі
радієш, що іще живий.
Але, чи доживеш до ночі?..
А поряд тебе завжди ті,
хто стали назавжди братами,
хто перемогу на меті
лиш мають в герці з ворогами!
А ще, є той, чий інтерес
один – буть вірним всім наказам.
Отож, чекай, мій вірний пес,
ми будемо вже завтра разом!
Скажу відверто, друже мій,
невдала видалась відпустка.
Скоріше хочу стати в стрій,
це крик душі, а в серці пустка...
10. 05. 2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586684
Рубрика: Патріотичні вірші
дата надходження 10.06.2015
автор: natali.voly