Я твої очі прирівняв до неба,
Вуста твої ніжніші за корал,
Продав би душу, і напевно себе,
За найсолодший плеч твоїх овал.
Твій подих зігріває душу,
Твоя хода збиває з ніг,
Зробив би все, що тільки мушу,
Щоби з тобою бути міг.
Я спраглий знемагаю коло річки,
З якої воду інші не беруть,
Скоріш з волосся твого зняти стрічку,
Й навіки би у воду ту пірнуть.
Я твої очі прирівняв до неба,
І більшого мені поки не треба.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586496
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 10.06.2015
автор: Вогнелис