Жінки це диво дивнеє, весна…
Коли їх гарних, чую я і бачу.
Як молодий, п’янію від вина,
Вони заводять кров мою гарячу.
О Боже, що за розкіш, неземна…
Які ж вони, небачені бувають.
Вони для нас, як зірочка ясна,
Нектар весняний млоєм напувають.
Мене дивує, їхня простота…
Веселий сміх, із гаю прохолода.
Як дивоцвіт, цілюща чистота,
Як річка буйна в кручах повновода.
Люблю жінок, у чому ж їхня суть…
І що є спільне, що їх всіх єднає?
Вони весну, у душі нам несуть,
Тому так кров у вени прибуває...!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586427
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Дід Миколай