Тихо, ясною зорею увійду в твій світ.
Хай не буду я твоєю, все ж не пустоцвіт.
По осяяній доріжці, місячній пройду.
Це так схоже на грабіж, все-таки вкраду.
Упаду тобі під ноги срібною росою.
Хай освятить ту дорогу, що пройдеш зі мною.
І нехай душа відчує наміри краси.
І за мною хай кочує, щоб знов розцвісти.
Полетим, за руки взявшись, в інші вже світи.
Тільки б ти не сумнівався: моя доля - ти.
А коли нам важко стане, крила упадуть,
Обміліють океани, допливти дадуть.
Подалали шлях нелегкий рідні дві душі...
Розвіває вітер ніжно маки у тиші...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586370
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.06.2015
автор: Н-А-Д-І-Я