Слухай, щось шепоче із колишніх днів...
Балачок не схоче, вірить хто не вмів.
Точка цього болю правду всю хова.
Волі дай же вволю, стрілко часова!
Та не розуміє час минулий сліз.
Шепіт не зуміє вимкнуть механізм.
Корінь уповання перерізав час.
Час на зволікання мить тому вже згас.
Тож дарма шепоче те, з колишніх днів,
Не побачать очі позабутих снів,
Більше не зронити слів, що ляк ковтав –
Стрілку не спинити, як би не хитав…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586285
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.06.2015
автор: Андрій Майоров