Вслухаюся у жайворонка соло,
Та радість не проб’ється до душі,
Бо під піснями в кротовинах поле,
Мов ланцюгами зв’язане, лежить.
Не ворухнеться. Скривджене і хворе.
Думки болять йому: мала, сліпа,
Нікчемна сила нагортає горе
Справжнісіньке! На молоді хліба…
Невпинно. Вздовж і впоперек, і навхрест
Повзуть крапчасті чорні мотузки
По тілу поля. Зморщилися паростки,
Яким вже не тримати колоски.
Вслухаюсь.
Не співає жайвір. Плаче.
В тривозі над гніздечком знемага:
Й до нього можуть дотягтись бродячі,
Байдужі метастази ланцюга.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586118
Рубрика: Лірика
дата надходження 08.06.2015
автор: Ніна Багата