Зірка падає додолу і згорає – вмить
Так, й грішне життя проходить і душа – в блакить…
Ворогують злі з святими, б’ються і кричать,
А за гроші – маму рідну можуть злі продать.
Починається з малого – як виходять в світ,
А кінчається в Бридітках – шлях лиш до воріт.
Потім, моляться і плачуть, вени ріжуть, страх,
А виходять за ворота – давить знов в висках.
Давить жаба, жовч розлазить й їсть усе святе;
Пити, їсти дальше хочеш – все лиш дороге.
Не проходитб й дня – ти «брате», знову при ножах
Гостриш лезо й починаєш кривавий розмах.
І не думаєш – як дальше, що за цим буде;
Бо в тупік тебе, запхало це життя блатне!
19.09.1989р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585968
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.06.2015
автор: Мацик