А я усе пишу, пишу, пишу...
І вже здається більш не буде спину.
Ні, не спинюсь! Лише якщо загину
І душу на папері залишу.
Цього заняття я ніколи не покину!
Життя в книжках так вміло опишу,
У сотні томах його тут лишу.
Цього вам вистачить лиш на годину,
Бо не зумієте відкрити зміст цих слів,
Тому й залишите, бо розум повелів.
Та в серці я плекатиму надію,
Але від вашої байдужості - чорнію.
Бо лиш тоді поета убивають,
Коли його "мистецтва" не читають.
21.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585925
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 07.06.2015
автор: Уляна Віолончель