[i]« Вы огромные, мы – великие »[/i]
За словами
А. Дмитрук
І
І у кінці, і на початку віку
міняються не люди, а земля
являє лики, образи, і …пики.
Батьки й діди закінчують велике,
а діти починають із нуля.
Але які ж ви, браття, русофіли,
коли клянете Україну-Русь?
Нащадки ваші і у нас – дебіли.
Беріть собі це стадо озвіріле.
Тюремники годяться ще комусь.
Та вам і ваша Рашія – корова.
А як дратує українська мова!
Який глевкий пшеничний коровай!
Європою пеняєте укропу,
і поперед Америки в Європу
і філю, і йо-бзона подавай.
А ще жирьопу, рило кисельове,
монаршого дворнягу мишілкова
зніматися бульдогом [i]у кіні,[/i]
кирила мощі, і хелло на поні,
і лавра на двоногому коні.
Оце і є найвищі ваші ролі.
І це не те, що кісткою у горлі
застряло і ковтнути не змогли,
як той же Крим, який ви завалили,
і як Донбас, яким не закусили,
і як усе, де ви ще не були.
Але воно чіпляється – короста.
Від нього відкараскатись не просто.
Воно уже допалось до куті.
Але свині все мало у кориті.
Усі горшки давно уже побиті,
а їх же випікають не святі.
ІІ
Цвіт нації гноїли комуняки,
опричники, царі-псарі, кати...
А нині і сусіди-розбишаки
кусають найжирніше, як собаки,
а доїдають – діячі-брати.
І ці купують славу за монети.
І ці живуть у власному раю,
окраденої нашої планети...
І тільки гідні кращої Кебети
поклали душу й тіло у бою.
О! Це вони за землю воювали,
яку далекі предки поливали
і кров'ю, й потом. Нині – це сади.
Та навіть і за унцію води
озолотився опіум народу.
Душителі і волі, і свободи
прислужують дияволу орди.
А нам би що? Аби не без'язикі
завоювали націю велику,
(бо не пробачить зради ця земля),
аби її не нищили вандали
і крицею підків не засівали
ані орда, ні виродки кремля.
Та спокою немає од сусідки.
І цьому є високі наші свідки –
Отець небес і Матінка Творця.
Ми тут свої, ми не прийшли нізвідки,
нам землю цю даровано навіки
і маємо стояти до кінця.
ІІІ
А що мені? Мені не буде гірше.
Я не чужу – свою займаю нішу,
де кожному брикатися не лінь.
Де є і непідкований, і ситий,
і ворогами ніби не убитий,
і наче не валяється мій кінь.
Мені то що? Судіть мене по писку.
І не один ще скаже ретроград,
який то я американський гад.
Не претендую я на вашу кістку.
Подавитесь у черзі чи по списку,
і не один я буду тому рад.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585612
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 05.06.2015
автор: I.Teрен