Моє кохання ти витоптуєш мовчанками.
Хто я тобі: забавка, муза чи життя?
То серце згладжуєш, то йдеш по ньому танками.
То дух наснажуєш, то ріжеш на шмаття.
А скільки тих мені світанків залишилося?
Багато більше було темряви в житті.
Я майже з цим, ну, майже з цим уже змирилася.
Та ось тебе, ТЕБЕ зустріла на путі.
Чуття висмикувала (Небо свідок) з коренем,
Щоби не вилися у серці, мов вужі.
Вони ж назад неслися бистроногим оленем
І вибухали водограєм у душі.
Моє кохання ти витоптуєш мовчанками.
Хіба так важко розмести усі сніги?
Життя пливе рікою, ранки йдуть за ранками.
А ми з тобою - два роздільні береги…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585516
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)