Виростає листок на гілці
На окрасу, потребу світу.
Він прихисток жучку і бджілці.
Тягне зір не згірше магніту.
Літо в барві буя зеленій,
З гілки ловить цілющі соки.
Небо дощ йому дасть без пені,
Припорошені вмиє боки.
То дрімає, то б’є мазурку,
Поки жовтень не замкне коло.
Тоді з вітром пограє в «жмурки».
А програвши, впаде додолу.
Гілля радо його покине.
Лист згниє, щоб золою стати.
Так воно і з життям людини -
Йде, щоб іншим дорогу дати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585436
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)