«Мій син вернувся, повернувся син!» –
Слова крізь сльози в матері злітали,
І срібло перше бризнуло з коси
Ще молодої матері. Вітало
Того, хто із Донбасу повернувсь
І став змужнілим, справжнім чоловіком,
Сором’язливо матір пригорнув,
Бо знав: для неї це найкращі ліки.
Вона ж… тулилась сину до грудей,
Сльозу зрадливу витерла рукою
І посміхалась, рада, до людей.
Її ніхто не бачив ще такою.
Вони стояли, світлі і живі,
Забувши жах і біль гіркий розлуки,
Й раділи з ними квіти польові,
Які тримали материнські руки.
3.09.2014.
Ганна Верес
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585419
Рубрика: Воєнна лірика
дата надходження 04.06.2015
автор: Ганна Верес (Демиденко)