Ішла душа усміхнена і боса.
Сукенка із замріяних думок.
Хтось скубав наче пір"ячко волосся,
А хтось пропонував їй цвях-замок.
Встромляли в неї ніж і озирались;
Чи боляче,чи кров як темний мак?
Могла б і захиститись...Одцурались
Від неї так багато.Лиш жебрак
Тулився до сукенки.Нею сльози
Свої тихенько витер і пішов.
Вона швиденько витягла занози
Із ніжок,де була засохла кров.
Могла би заховатись від усього:
Погроз,нерозуміння і камінь.
Та як тоді торкатися святого?
Та як тоді промовити:амінь?..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585216
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: Відочка Вансель