Я так люблю його. За що? Не знаю.
Навіщо знати, коли я люблю?
Із думкою про нього засипаю.
І з думкою про нього я встаю.
У серці тепле щось таке клубиться,
Коли його фільтрую я єство.
Та часом затанцює громовиця
Від того, що тримає статус кво.
Звичайно, є за що його любити.
Він – діамант у тисячу карат.
О, як на снагу хочу з нього пити!
А потім віддавать йому стократ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585215
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.06.2015
автор: Крилата (Любов Пікас)