Немов зі стану нотного всі ноти
розкидав шквал розлючених вітрів,
краде життя, мов тать, мої цінно́ти
і втрати гіркоту вливає в спів.
Вже барвами не виграю́ть у слові
емоції співочої душі... –
бліді, як міль, німі, потухлі й кволі
мовчать... і не нашіптують вірші.
Чи дочекаюсь сонячного вітру?
Чи понесе ще до зірок Пегас,
щоб запалити неживу палітру?
Мо' вогник серця не наза́вжди згас?
3.06.2015 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585151
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.06.2015
автор: Світлана Моренець