Краще сяду в буцегарню
Ніж поїду на війну,
Пересидіти там гарно,
Повечеряв і до сну.
Спиш собі, там не стріляють,
Вбити ж можуть на війні,
Руки, ноги відривають,
Тож важкі настануть дні.
А як вийдеш з буцегарні,
Ноги й руки в тебе є
І настануть дні прегарні
І будуй життя своє.
Боягуз ось так надумав
Де сховатись від війни,
Пиво пив і щось там хрумав
Під кущами бузини.
Мимо йшов у формі воїн,
Придивився, це ж сусід
Пиво п’є, а там герої
Захищають його світ.
Підійшов до нього ближче,
Привітався й запитав
Про що думаєш дружище,
Краще б воїном ти став.
Воював би з ворогами,
Побратимів зміг знайти,
Вірив би, що Бог із нами,
Тож я їду знов туди.
Боягуз спитав тихенько,
Не боїшся, що уб’ють
І не тьохкає серденько,
Що у землю загорнуть?
Воїн пильно подивився
І сказав сусіду так,
Страшно ворог щоб з’явився
В нашім краї, бо це знак
Що ти згоден в рабстві жити,
Щоби ворог грабував,
Він і тут всіх зможе вбити,
Щоб народ не бунтував.
Боягуз наш через місяць
З ворогами воював,
Боягузи його бісять,
Патріотом вже він став..
01.06.15.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584749
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 01.06.2015
автор: Георгій Грищенко