воскові пелюстки
шкіри вапняної
альбіноса
стерлися
жовтими кровами
пустилися
білим нарцисом
з'їж мої уста
налиті нагідками
гірко тобі
випльовуй мої
німі зуби
стануть поперек
спини
рук не стане
аби витягти
жарко тобі
прієш мною
жеврієш насилу
наковтайся отою
водянистою
змий останній
окрас
чорного альбіноса
не дивись
не давись
його біллю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584676
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.05.2015
автор: Олеся Новик