Нависло небо запитальним знаком
І тиша вибивається із сил,
Гірких питань і пристрастей атаки –
Навала ненастанна голосів.
Все можна зрозуміти і простити:
Відсутній гарт, і досвід, й етикет…
Але чому гріхів старих палітра
Ще яскравіш буяє і цвіте?
Зажерна гідра зиску і наживи
Зневажно диха на змарнілий люд,
І сподівання усміхнулись криво:-
Початки наші досі на нулю…
Дилема вічна возляга на ложі -
Хто за кермом – держава а чи клан?
Уже й варяг затямити не може
Як ці конюшні вичистить дотла!
На плечі посполитих – ціни, війни.
Вже тятива напруги на межі,
А міліарди сплять собі спокійно –
Такі їм не під силу вантажі.
Все винесем заради України,
Нема банкету посеред чуми.
Але чому цю істину нетлінну
Сповідує лише бідацький мир?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584106
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 28.05.2015
автор: stawitscky