Неспішно вечір вії опускає.
Згортає крила, приземлившись, ніч.
А із вікна десь музика лунає.
Птахами відлітає врізнобіч.
Яка чарІвна музика страждання!
Чуттів людських шалений водоспад.
Можливо, хтось оплакує кохання...
Мелодія приречена ридать...
То раптом затихає, ніби річка.
Над плесом сонні трави у росі.
І яром покотилась, немов стрічка...
Надавши волю вилитись сльозі.
І сльози чомусь ллються безупинно.
Чому блаженство, а сльоза гірка?
Чому так плаче серце безпричинно?
Невже мелодія минулим доріка?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584044
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.05.2015
автор: Н-А-Д-І-Я