Вечір... Ви уявили вечір? Уявіть,
пориньте в нього повністю. Зберіть з
неба усі зорі в долоні, відчуваєте
тепло? Ось і місяць нам присвітив.
Туман турботливо накинув свіжість на
голі плечі. Тепер заплющуйте очі,
нічого дивитись в темноту - очі
бачать лиш картинку.
Мені було десь за двадцять, але ще
далеко до тридцяти. Вік, коли ти
стаєш кимось, або залишаєшся ніким.
По суспільним міркам в мене було
все, чого потребує доросла «щаслива»
людина: сім'я, робота, вірні друзі -
жила, готувала сніданки, заробляла
гроші; щоліта у відпустку, щомісяця нові джинси, щовихідних зустрічі за чаєм з друзями. Я була «кимось» для «когось», та для себе ніким.
Ідіть зіроньки на небо, ваше місце там, а я своє ще не знайшла.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583951
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.05.2015
автор: hope ng