твоя сутність у цьому місті була мені по кісточки.
була мені жовтим густим туманом в китайських кварталах, наче
пил із прилавків із спецій.
була мені прибережним піском Нілу і я не боялась, що щось доторкнеться
моєї ступні, поки я розгублено завмираю.
потім твоя сутність стала мені по коліна.
коли я сиділа на сходах перед своїм будинком, то занурені
ступні і литки, наче в дитинстві, неспокійно гойдались, відлякуючи мальків.
я сумувала трохи за переливами звабливої бруківки і зеленими травами, за маленькими комахами і цвіркунами, яких більше не могла бачити.
від учора твоя сутність мені по горло.
майже не душить, ні.
я пригадую батька, що вчив мене плавати і тримати підборіддя над водою. приймаю його поради.
але відчуваю, що повінь ця - неминуча.
невідчутна.
і я не знаю що мені робити
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583739
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.05.2015
автор: Hauch