Я йтиму гордо по своїй рідній землі
Де верба плаче, де рясніє калина
Я знаю судилось розвіятись мглі
Я знаю, що мати побачить ще свого сина
Як мільйони зірок - засвітять небо мечі
І лунатиме клич бойовий на весь світ що є сили
Не варитимемось більше в котлі, не заснем на печі
Не за те діди наші Бога молили
Проростемо квітками із крові на полі
Й зашумим голосніш всіх вітрів на землі
Що хотіли завжди - то завжди лише волі
І щасливої долі собі...
Тому йтиму я гордо по своїй рідній землі
Бо й вмирати на своєму полі не важко
Не вбоюся я зла в самій темній пітьмі
Бо Бог з нами - чуєш мамо? З ним нам не страшно...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583551
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: DarkLordV