я обертаюсь на запах
ніби хтось спостерігає
параноя квіткова
мінідерев
і максідихань
битих масок
старого театру
ще поки живої
планети Земля
і я молюсь на продовження
подовження її дихання
ядра маленького всесвіту
де нам пощасливилось жити
не розуміючи нашого щастя
я молюсь
і проростають углиб
коріння нових дерев
молодого завтрашнього
театру-парку
хаосу в системі поколінь
поклонінь невідомому богу
мій Бог - це галактика
моя мати - планета Земля
земля родюча
народжуй нове листя
нову весну
нові гіперкартини
немасляного живопису
що житиме
(я вірю)
віками
бо це новонародження
уроборос
життєвого циклу
б е з к і н е ч н і с т ь
неосмисленого життя
недоторканої істини
я молюсь
Земля дихай
приємноквітковою параноєю
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583416
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.05.2015
автор: мелодія сонця