Вона розчинить всі назви й поглине усі імена,
Безмежна Тиша, що зачаїлася по́між словами,
Вона лишається там, де нічого уже нема,
Вона виходить на сцену незмінно лише на зламі.
У ній пото́не твій жаль і розвіється сліз ріка,
І твою радість вона незворушно колись поглине.
Вона між звуками Світу чатує така п'янка,
Що у ній я гублюся, не знаючи часу плину.
Від неї спокоєм віє, що тонко пройма до сліз,
Вона єдина, хто не залишає по со́бі сліди.
Хай непроявлено, та неодмінно присутня скрізь.
Ти нею марив лиш іноді, я її прагну завжди.
24.05.2015
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583396
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 24.05.2015
автор: Таня Кириленко