В твоїх обіймах смерч вогню,
Ловлю себе на похоті занози.
На двох постіль в думках стелю,
Із вій зриваються пекучі сльози.
Образ в очах, мов наяву,
Ось тут сидів, там цілував у губи.
А там, залізши під пахву,
Сопіла мирно, тихо так - без згуби.
Згуба ж на зирці йшла сама,
Розвиває плоть, полонить бажання.
Кіптявою пахне ковила,
За злочин має бути покарання.
23.05.15
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583096
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.05.2015
автор: Валентина Ланевич