Не всі шукають те, що є в тобі.
Не всі чекають так, як я готовий.
Тебе я маю в серці й голові
Хоч сам я не солодкий, а столовий.
До тебе кожен день - мої дороги.
Кропиви й бур'яну не злічено на них.
Хоч я печу об них свої ще босі ноги.
Та я вже не боюсь ні горя, ані лих.
Той досвід, що дали мені твої кориди
Той грім, що я уздрів, коли тобі все - гидь.
Для мене відкривали все інші краєвиди.
І я на тому всьому задумався на мить.
Ти щойно подзвонила і слізно попрохала
Залишити тебе навіки десь обіч.
Як сумно, що ми більше не ділим покривало.
І нас поглине море, де темрява і ніч.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582963
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Андрій Конопко