Сплівся верболіз між очеретів,
В джерелі хлюпочеться водиця,
Місяць вже давно на покоси сів,
Та мовчить ще росами зірниця.
Скільки вже років чисте джерело,
Миє очерет, пряною водою,
Напуває нас і несе тепло,
Накриває щастя з головою…
Тут розпочинається життя,
Звідси мій струмочок витікає,
Тут щаслива доленька моя,
Воду з джерела цього черпає.
О, моє життєве джерело,
З чистою водою, наче криця,
Як мені з тобою повезло,
З тебе сили можу я напиться.
Щоб ми брали силу із води,
А земля вела за видноколи,
Щоб до тебе втоптані сліди,
Травами не заросли ніколи.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582844
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.05.2015
автор: Віталій Назарук