і ці її ключиці,
і ці її стегна,
душа - розхристана,
каже, що так і треба.
сидить посеред парку,
занурена у бузок,
шукає з 5-ма пелюстками,
вона - не зразок.
вона - це вона.
не з цієї планети.
прибулець.
робить переляканий вигляд,
каже, що книгу забулась.
я починаю сміятись.
вона підтримує ініціативу.
вона така щира,
і така примхлива.
їй це можна,
бо вона...
бо вона...
бо вона -
особлива.
посміхається дітям.
любить грози.
підтримує музикантів.
у люті морози
сидить вдома,
гріється чаєм.
вона така чарівна.
вона така незвичайна.
і ці її вуста -
пелюстки троянди
а зап'ястя,
з запахом лаванди.
вона як поезія.
вона як проза.
усіх меж
усіх рамок поза.
знаходить потрібну квітку,
а яка щаслива...
така тендітна,
така мила.
і як таку не любити?
не любити -
неможливо.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582751
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.05.2015
автор: Катерина Пташка