Босоніж по густій траві,
Дівча йде в стоголоссі…
Очі, як небо, голубі
І золоте волосся.
Червона діжа вже до сну,
Ще промені розлито,
Зустріла дівчина весну,
Тепер бреде у літо…
А я дивлюся їй у слід,
Я ж був колись незрячий,
Прожив уже багато літ,
Такої ще не бачив,
Вернула в молодість літа,
Лягав на землю вечір,
Вона накинула собі,
Хустиночку на плечі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582383
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.05.2015
автор: Віталій Назарук