Загублена краса

Пишна  врода  дісталась  їй  в  спадок  -
Стан  осиний  і  губи  пухкі,
Ні  на  мить  не  втрачала  хвилини  -
Хлопців  вабили  ноги  стрункі.

Компліменти  щоденно  приймала,
Іскри  сипала  і  шикувала,
Пишногруда  краса  розквітала,
А  подруги  від  заздрощів  тали.  

І  щоб  вчитись,  ніколи  не  рвалась,
Бо  красуням  не  треба  науку,
Із  презирством  не  раз  промовляла:
,,Нехай  вчаться  дурні,  я  розумна’’.

Очі  сині,  підтягнуті  вії,
Ніжна  шкіра  і  руки  тонкі,
Блиск-шовкове  волосся  по  плечах,
Довгі  ноги,  дзвіночковий  сміх.

Вечорниці  їй  стали  ,,не  в  тему’’,
В  хід  пішли  ресторани,  кафе…
Враз  незчулася,  славу  путани  
Принесло  це  життя  їй  легке.

Сигарети  впивалися  в    шкіру,
Алкоголь  ще  додав  їй  пігмент,
Білі  зубчики  ряд  свій  звільнили  -
Став  ,,не  в  тему’’  тепер  комплімент.

А  позаду  нічого  й  нікого  -
Ні  сім’ї,  ні  дітей,    ні  краси,
Загубила  здоров’я  і  долю,
Полонила  життя  назавжди.

Здогадалася,  що  наробила,
Але  час  не  вернути  назад…
І  стоїть  при  дорозі  ,,бабуся’’
Років    їй  ледве  є  двадцять  п’ять.

22.03.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582357
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.05.2015
автор: Lora G