Зозулі попід хмари віднесли
Стражденну душу, втомлену роками,
Твої літа у вічність проросли,
Сріблисті сльози дріботять щоками…
Була ти сонцем у моїм житті,
Й не хоче серце думку ту впускати,
Що ти тепер – лиш янгол уві сні,
В чоло не будеш більше цілувати…
Пробач, бабусю, за слова гіркі,
За всі секунди, що була далеко,
Ти пригортала у часи крихкі,
Та в даль пішла, як восени лелеки…
Носитиму у пам’яті завжди
Священні дні, проведені з тобою,
Я знаю, ти почуєш молитви,
У світлім храмі миру і спокою…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582311
Рубрика: Присвячення
дата надходження 19.05.2015
автор: E. Insomnia