На жаль, жодну сім'ю не оминули ці страшні часи.
Привіт, невідомий дідусю,
Скажи ж бо, навіщо пішов?
Чому ти не посміхнувся,
Чому ти неправду знайшов?
А ти пам'ятаєш годину,
Як смерть за тобою прийшла,
Як лисом сміялась людина,
Що колись була не чужа.
Прошу, не губи своїх сліз,
Дощем що впадуть на землю,
Не вистрілить більше обріз,
Я знаю це точно, напевно.
Настав той величний момент
Без зайвих, яскравих експресій,
Коли возвели монумент:
"Жертвам чорних репресій".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582064
Рубрика: Присвячення
дата надходження 18.05.2015
автор: Ольга Плай