Забута я, немов зима
У літнім королівстві лісу,
Якась сліпа, глуха й німа
Яга, потрібна тільки бісу.
Такі роїлися думки
В життя розпачливу хвилину,
Душі гидкі ґвалтівники,
Яким ніяк нема зупину.
Неждано сонця промінець
У товщі хмар пробив щілину,
На мій самотній острівець
Місток маленький перекинув.
Немов поважний рятівник,
Плеча торкнувся обережно
І хоч за мить тихенько зник,
Та стало все ж не так бентежно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581952
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.05.2015
автор: Юлія Беженар