Ми не побачимось ніколи.
Надто довгий у минуле час.
Не погладиш коси ти шовкові,
Бо давно немає уже нас.
Просто я і ти не одне ціле.
І тепер у кожного свій шлях.
Що було, повільно перепріло.
Не приходь, прошу тебе, і в снах.
Та чому ж, коли заграє скрипка
І утне мелодію сумну,
Враз проскоче у душі іскринка,
І засвітить шлях мій на льоту.
Так захочу раптом полетіти,
Впасти у обійми дорогі.
І слова такі прошепотіти...
От, чи вони треба, чи вже ні?
А, коли мелодія стихає,
То на місце розум поверта.
І у серці все тоді вщухає...
Надто недосяжна висота.....
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581762
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.05.2015
автор: Н-А-Д-І-Я