Дивлюсь в вікно ,а там усім на зло
все ходять, ходять кольорові люди ,
як клякси фарби , йдуть на полотно
стікають потічком всія і всюди .
Такі смішні ,кумедні у куртках ,
уся палітра кольору повсюдно
і в когось синій смуток на руках,
а хтось ховає радощі міжлюдно.
Тут смутку синь і радості блакить
відтінки одного , бувають різні
два епіцентри стягує й манить
лиш серце щире і нитки залізні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581349
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.05.2015
автор: Фурія