Таке навіює весна,
що спокою немає.
Майне фатою і вона,
як це життя минає.
І поки іншої нема,
навіюються війни.
Було – завіялась чума,
а нині є постійно.
Минає буря і гроза,
і літо наступає.
Весна дарує чудеса,
які душа чекає.
Усе минає уві сні
і кане за водою.
і усміхається мені,
навіяне весною.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580917
Рубрика: Поетичний, природний нарис
дата надходження 13.05.2015
автор: I.Teрен