Бийте мене, люди добрі, бо я – дурна.
Бо ще не звідала сповна,
Що від добра добра не мати.
Єдина сутність – рідна мати
Зуміє вислухати болі,
Поневіряння від неволі
Отої, що пече утробу,
В якій горітиму до гробу.
Й не згасять мене. Тільки мати
Слізьми зуміє пал залляти,
Молитвами зіб’є пожежу,
Хоч їй подавно не належу.
Бийте мене, люди добрі! Життя пройде,
А я ні тут, не там – ніде.
Мов вітер без початку й краю,
В своєму світі добуваю.
Купіть мене, мо’ на майдані
Пройдуся – патріотка-пані,
Та покричу брутальні гасла,
Аби верховна наша каста
Почула голоси підсподів,
Бо стогін вік заверховодив,
І в матері катма псалмів,
Щоб захистить дитя од псів.
Бийте мене, люди добрі, всі, хто є!
Землицю барва продає.
Нові Критерії в законі,
А ми худобою в загоні.
- Лежати, тихо буть в навалі,
В наморднику, а не забралі
До пійла з січкою не лізти.
Нехай майданить хутір й місто,
Ви – не родина – електорат!
Ніколи не засвітить лад,
Якщо у прірві конституцій
Купують долю революцій.
Каменя, люди добрі, в мене жбурніть,
Щоби проснулася на мить,
Створіть, вимолюю, загрозу,
Я випаду з анабіозу
Й до матері, в село поїду,
Устигну точно до обіду.
Насичуся СВОЇМ ВСЕВИШНІМ…
Киньте, люди добрі, якщо не грішні.
Січень, 2014
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580913
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Нея