Стихає гамір, день вмирає,
Як ти вмираєш щохвилини.
Прощайся з сонцем, з небокраєм,
Прощайся з тілом, о людино!
Твоє ім'я в душі погасне
І станеш ти Нічим, і Чимось,
І всесвіт твій всесвітнім стане,
Ти з простором-едине ціле.
Не поспішай, це рух прискорить,
Замовкнеш-закричиш щосили!
Дощу краплинка-морем стане
З любові створиш корабель,
А з молитов напнеш вітрила..
.
І вже спинити неможливо
Життя земного бачення як дива...
Тоді воскреснуть дово-крила,
Політ у себе-віри міра.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580802
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 13.05.2015
автор: Arthelga