розсоша

вишию  на  собі
синющу  ворону
хай  виклює
хай  викурить
хай  виростить
у  мені  паросток

би  виросла
та  крадена
в  когось  ліщина
стали  б  ядра
зеленасті  очицями

бач  та  й  я  виросту
зламаю  білого  
різця  комусь
порозламую  на  два
і  сама  розійдуся
на  два  глиняні
береги

поверни  мене
вороно
бо  розсоша
крути  аби
не  зійшлась
стовбуром  темнющим
дерева

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580706
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Олеся Новик