Торкнись мене хоч би у думках,
мої летять до тебе так незримо,
та грає сонце у бузкових пелюстках,
весна чарує ароматом невловимо.
Та знову квітне все як білим снігом,
лечу в весну, кидаюсь в забуття,
та чую, як рожевим сипле сміхом
моє, що було, але ж туди немає вороття.
Торкнись мене в своїх думках,
між нами почуттів зв` язалась нить,
та зараз, ось тримаю у руках,
ту квітку, що дарував мені… болить…
Торкнись мене хоч би у думках,
мої летять до тебе так незримо,
у нашого кохання книзі сторінках –
душі дві наші будуть нероздільні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580670
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.05.2015
автор: Ниро Вульф